Новини

Тримаємо зв’язок з нашими колегами, які через війну змушені були змінити робочий одяг на військовий камуфляж. Серед тих, хто з перших днів повномасштабного ворожого вторгнення став на захист держави

ЯРОСЛАВ ДРОЗДЕНКО, співробітник служби безпеки Київського КПК:

– 24 лютого 2022 року я перебував на чергуванні на комбінаті – надзвичайно складна та тривожна виявилася зміна: постріли та вибухи від напрямку Києва доносилися доволі потужні. Щойно зранку змінився – відразу подався до військкомату. Бойовий досвід вже мав, оскільки з 2014 до 2015 року проходив службу у зоні АТО на Запоріжжі.

Від 25 лютого 2022 до середини жовтня 2023 року я служив у 45-й окремій артилерійській бригаді у званні сержанта на посаді радіотелефоніста-кулеметника. Воювати довелося багато де: звільняли Ізюм, на Сумщині, стояли на Чернігівщині, відбивали ворога в районі Куп’янська та Борової на Харківщині, були і на Луганщині.

Наразі я командир взводу у складі 152-й окремої єгерської бригади, яка від серпня минулого року перебуває на Покровському напрямку.

Найважче для мене на війні відправляти людей на бойові завдання.

Від минулого життя лишився лише зв’язок із рідними по телефону. Останнього разу в Кагарлику, де живу, я був у відпустці у лютому 2024 року, коли у мене помер батько.

Моєму сину 17 років, він закінчив Київський військовий ліцей ім. Івана Богуна. Цього року вже вступив в університет за фахом. Я його підтримую і дуже ним пишаюся.

У воєнному пеклі далекоглядних планів ніхто не ставить, мріють про те, щоб дожити до завтра та дякують за кожний ранок, який зустрічають.

Поділитися: